Часто можна почути, що кожна людина має своє призначення у цьому житті. Цілком імовірно, що це так, проте далеко не кожному вдається вчасно знайти свій шлях. Але якщо ти вже став на колію своєї долі – з неї ти вже не зійдеш. Зазвичай такі люди не лише впевнено крокують до своєї власної мети, але й надихають, вчать і мотивують інших до руху та саморозвитку. В компанії «Вентиляційні системи» теж є чимало таких особистостей, які самовіддано працюють, вдосконалюють підприємство і намагаються зробити світ кращим. Один із них – наш гість Олександр Степанович Матлак, начальник цеху з виготовлення вентиляторів і за сумісництвом – ветеран компанії з майже 14-річним стажем.

– Олександре Степановичу, розкажіть, як і коли Ви опинилися на нашому підприємстві. Чому обрали саме «Вентс»?

– Моя кар’єра в компанії «Вентиляційні системи» почалася 23 лютого 2006 року. У той час на підприємстві вже працювало чимало моїх знайомих з колишнього заводу «Іскра», який раніше розміщувався на нинішній території «Вентс», і на якому я теж працював. Хороші рекомендації – це, напевно, перша причина, яка підштовхнула мене спробувати свої сили у вентиляційній галузі. Почав із посади старшого майстра на дільниці виготовлення вентиляторів, яка згодом переросла у цех. Тоді дільницею керував Юрій Васильович Корнєєв, людина, яка зібрала перший серійний вентилятор на нашому підприємстві.

– Чи довелося Вам зіштовхнутися з якимись труднощами на початку кар’єри?

– Найбільші труднощі на першому етапі роботи були пов’язані з відсутністю інформаційної бази: не вистачало конструкторської та технологічної документації. На всіх інженерно-технічних робітників був один комп’ютер, який у двозмінному режимі працював на виробничий процес. Другий комп’ютер був у начальника цеху, яким я міг користуватись лише після роботи. Тому доводилося вивчати конструкції виробів та технології їх виготовлення безпосередньо під час виробничого процесу. Врахувавши ці труднощі, наприкінці 2006 року після мого призначення на посаду заступника начальника цеху я організував повний цеховий архів конструкторської документації. Окрім того, були розроблені та впроваджені технологічні процеси складання базових моделей вентиляторів. У квітні 2010 року мене було призначено виконуючим обов’язки начальника цеху.

– Нова посада – це нові виклики. Які завдання Вам довелося вирішувати на новому місці?

– Основним і найскладнішим завданням начальника цеху, на мій погляд, є робота з людьми. Організація підбору працівників, їхнє навчання, система мотивації злагодженої колективної роботи, кар’єрні перспективи активних працівників, взаємозамінність працівників усіх категорій – головні критерії продуктивної роботи колективу. Підтримувати весь цей процес є чи не найскладнішим завданням. Ми сформували стійке ядро колективу, наш золотий фонд справжніх ветеранів цеху. Користуючись нагодою, хочу подякувати їм за чесну кваліфіковану роботу, за професійний досвід, яким вони щедро діляться з новими працівниками, і за надійне безвідмовне плече, яке завжди відчувається у складних виробничих ситуаціях. До речі, практично всі наші начальники дільниць, майстри та диспетчери цеху – це в минулому наші кращі складальники. Крім того, близько 30 інженерно-технічних працівників суміжних підрозділів та служб – вихідці з нашого колективу.

– Олександре Степановичу, розкажіть, як еволюціонував цех з виготовлення вентиляторів за час Вашої роботи в ньому.

– Спочатку за виготовлення вентиляторів відповідали п’ять невеликих складальних бригад, які розміщувались на невеликій виробничій площі. За допомогою ручного інструменту, двох комп’ютерів та однієї тамподрукарської машини наші бригади за місяць виробляли близько 100 тис. побутових вентиляторів кількох базових моделей.

Потім керівництвом підприємства було прийнято рішення перейти на конвеєрну складальну технологію. Влітку 2006 року в цеху була впроваджена ця технологія на двох білоцерківських двострічкових конвеєрах, а під кінець серпня ми вже вийшли на номінальну робочу швидкість та адаптували складальні бригади до синхронізованої конвеєрної роботи. Разом із закупленим зручним швидкісним електроінструментом ця технологія дозволила підняти продуктивність та полегшити роботу складальників.

У 2007 році в цеху було освоєно виробництво блістера та впроваджено технологію блістерного пакування готових виробів. Упродовж наступних двох років були освоєні ще чотири конвеєри, на яких працювало вже 12 складальних бригад. Така реорганізація дозволила вийти на показники 200 тис., а пізніше – 300 тис. виробів за місяць при значному розширенні номенклатури виробів. Після введення додаткових виробничих площ у новому корпусі цех наростив випуск вентиляторів до 400 тис. одиниць за місяць, при цьому постійно зростала доля складних, начинених програмованою електронікою моделей. Якщо у 2006 році ми застосовували в наших виробах вісім аналогових непрограмованих електронних плат, то зараз більше 150 переважно програмованих цифрових електронних плат. Таке ускладнення модельного ряду потребує вже значно вищої кваліфікації та технологічної культури всіх категорій працівників цеху.

На цей момент у цеху функціонують три складальні та одна підготовча дільниця, які налічують 24 бригади складальників, бригаду операторів тамподруку, бригаду підготовчих робіт, інженерну лабораторію вхідного контролю та програмування електронних плат, бригаду операторів блістерного пакування готових виробів та дільницю відвантаження готової продукції. А все це разом – 345 дружніх працівників, які сформували один з найбільших цехів нашого підприємства – цех виготовлення вентиляторів.

– Що Вам найбільше подобається у Вашій роботі?

– Найбільшою позитивною відмінністю нашого підприємства, на мій погляд, є те, що його працівники створюють реально корисний для людей продукт. Створюють, як кажуть економісти, реальну додаткову вартість. Наша продукція допомагає людям споживати чисте повітря, а воно разом із чистою водою є запорукою збереження здоров’я людини. Якщо врахувати нашу експортну географію (а це близько 100 країн на всіх континентах), то всі працівники нашої компанії можуть пишатися тим, що багаточисельні споживачі нашої продукції у всьому світі отримують полегшення, вмикаючи наші вироби, коли побутові та промислові проблеми створюють їм некомфортні умови. Давайте робити все можливе та залежне від нас, щоб користувачі вмикали вентилятори із вдячністю нашій компанії за відмінну та надійну роботу цих виробів.

Наш цех займає прикінцеву позицію у технологічній послідовності виробництва пристроїв побутової вентиляції і користується послугами багатьох підрозділів та служб підприємства. Користуючись нагодою, висловлюю подяку від нашого колективу працівникам всіх цехів та служб, які своєю працею допомагають нам якісно та вчасно виконувати наші виробничі завдання. Усі ви в почесній книзі наших друзів, а дехто навіть вписаний великими золотими літерами.

– Олександре Степановичу, а як щодо Вашого життя поза компанією «Вентс»? Розкажіть трохи про себе та свою сім’ю.

– Ще в радянські часи я закінчив школу на рідній Буковині, потім Львівський політехнічний інститут. Відслужив два роки лейтенантом військово-транспортної авіації радянської армії, після чого у 1975 році переїхав до Боярки, де почав будувати кар’єру. Більшість життя присвятив виробничій діяльності. 21 рік відпрацював на заводі «Іскра» інженером із налагоджування різних моделей складної обчислювальної техніки (як цивільної, так і військової). Після закриття цього заводу вісім років був приватним підприємцем. Ну і нинішній етап моєї кар’єри – робота в компанії «Вентс».

На заводі «Іскра» також працювала моя дружина на посаді інженера з обчислювальної техніки. Але зустрілись ми з нею ще під час навчання у «Львівській політехніці». Після припинення роботи заводу вона перекваліфікувалася і зараз працює головним бухгалтером україно-чеської фірми. Син закінчив Київський національний університет, кандидат економічних наук. Зараз проживає в Києві та виховує двох наших онуків. Крім основної роботи, грає в збірній України з кібершахів, яка, до речі, місяць тому стала трикратним чемпіоном світу, отримавши перемогу над 34 збірними, а в фіналі розгромила збірну Росії. До речі, я теж свого часу активно займався спортом, маю спортивний розряд майстра спорту з волейболу.

– Що б Ви хотіли побажати нинішній молоді, яка працює на нашому заводі?

– Молодим людям я хочу нагадати, що з 2006 року повним ходом іде загальносвітова інформаційно-технологічна революція. Це ви легко простежите за фактично блискавичною зміною і вдосконаленням комп’ютерних технологій, мобільних телефонів, банківських операцій, програмних продуктів у всіх сферах виробництва і побуту. Не витрачайте ваш золотий час на безцільне блукання комп’ютерно-телефонними мережами. Здобувайте максимальні знання в обраних вами професіях, щоб бути на рівні вимог нової технологічної реальності. Цього успішно можна досягти і в нашій компанії, де достатньо висококваліфікованих спеціалістів, готових передавати свій професійний досвід молодшим колегам. Крім того, підприємство сприяє і надає допомогу молодим людям у здобутті вищої освіти за профільними спеціальностями.

Україна – це генетично розумна земля, і це доведено наукою та історичним розвитком. Тут, незважаючи на тимчасові історичні негативи, завжди будуть народжуватися розумні люди. І це ви, кожен із вас! Тільки реалізовуйте свої можливості. Звісно, є багато історичних прикладів цілеспрямованого шляху до вищих досягнень. Я згадаю про людину, яку я давно і добре знав. Це мій однокласник, наш український космонавт Леонід Костянтинович Каденюк, який, на жаль, вже спостерігає за нами з космічних далей. Серце його зупинилося на 67-му році під час спортивного тренування при підготовці до імовірного нового космічного польоту. Простий сільський буковинський хлопець закінчив Чернігівське вище авіаційне училище, як пілот-випробувач виконав випробування більш ніж 50 типів літаків, був відібраний з 254 пілотів у загін космонавтів і врешті полетів у космос на американській «Колумбії» з Шевченковим «Кобзарем», де було підкреслено: «Борітеся – поборете!».